Интервью, опубликованное в Киевском журнале BAG (в настоящее время — «Вежа снiв». Перевод находится после оригинала.

«ПІСНЯ — ЦЕ ЗАНЯТТЯ КОХАННЯМ!»

2 грудня Київ відвідала мінська команда «Vicious Crusade». Зранку вони давали інтерв'ю на радіо «Rocks». З 13:00 до 15:00 учасники гурту роздавали автографи та фотографувалися з бажаючими в магазині «CORE». Саме там я взяла в них інтерв'ю.
Ми розмістилися в невеличкій кімнаті, де хтось сидів на м'якому дивані, а хто — й на коробках. Та спілкування було чудовим (на мою думку), хоча бажаючі взяти автограф досить часто відволікали.

— Скажіть, будь ласка, який зараз склад гурту, як часто він змінювався, коли був заснований і при яких умовах.
Артур (менеджер «Vicious Crusade»): Дмітрій Басік — вокал,гітара; Олексій Верцель - гітара; Олена Горних (чисто сибірське прізвище) - вокал; Сергій Одинець — бас; Олексій Гладиш — ударні.
Олексій (гітара): Гурт заснувався десь у 1996 році. Спочатку я й Діма (вокаліст) робили панківсько-анархічний проект із пародією на німецькі екстремальні фашистські тексти — дуже прикольно, такий собі гротеск. Ми зробили десь 5-6 пісень, до речі, дуже вдало. Зараз навіть іноді граємо їх удвох. Потім Діма вирішив, що треба грати щось серйозніше.
Артур: Стосовно змін у складі гурту, то сьогодні в Києві буде грати наш новий басист - гарний, високий, сексуальний хлопець.
Діма: Справа в тому, що ми могли вибрати більш професійного басиста, але Маркус такий… Так що сьогодні ввечері він збирається грати в одному шкіряному піджаку. До речі, у нього такі шкіряні трусики… (сміється)
Маркус (Сергій, басист): Що ти видаєш таємниці? Це ж повинен був бути сюрприз для особливої дівчини.
Артур: Олена також не перша наша вокалістка. Вона з'явилася в 1997 році й одразу дебютувала на такому великому фестивалі як EXTREMUM 1997. Взагалі, організатори були дуже здивовані, що все пройшло без будь-яких ексцесів. Виявляється, з металістами можна співпрацювати! Просто перед цим всебілоруським фестивалем там був концерт Ляпіса Трубецького, який супроводжувався великою кількістю жертв, а після металістів усього декілька розбитих пляшок.

— Цей фестиваль існує до цього часу?
Артур: Ні. У 1998 році EXTREMUM повинен був зібрати приблизно 5 тисяч людей, адже в фестивалі брали участь Польща, Україна, Росія, Прибалтика. Люди їхали з найглибших закутків цих держав, але влада злякалася такої масштабної акції, тому за тиждень фестиваль відмінили.

— На яких підставах?
Артур: Комітет з релігійних питань. У нас все в комітетах. Навіть афіші робляться на певних кольорах: жовтенький, червоний… Якщо повісити брутальну чорну афішу, то може проходити монашка, подивитись і «ВСЕ».

— Така ситуація в Білорусії пов'язана з правлінням Лукашенка. Взагалі, він влаштовує вас?
Руслан (друг «Vicious Crusade»): Знаєш, яка б не була влада, вона ніколи не подобалася. Через рік у нас будуть вибори та навряд хтось наважиться виставити свою кандидатуру на противагу Лукашенкові, адже будь-які починання він задавлює.
Олексій (гітара): У країні загальна атмосфера жаху. Наприклад, директор клубу боїться за своє місце чи ще за щось. Лукашенко дуже повільно й впевнено повертає комуністичний дух.
Олена: Концерти забороняються не стільки через «батьку» (Лукашенко), як з різних релігійних причин.

— Вас порівнюють із сатаністами?
Артур: Так.
Олексій: Ні. Ніхто нас не порівнює, просто керівництво дуже боїться.
Артур: Точніше кажучи, не нас порівнювали, а взагалі, неформальні концерти. Зараз же люди, які займаються концертами, вийшли в певні кола, переговорили й насправді все не так і важко. Найголовніше, щоб не неслося ніякої ідеології фашизму, сатанізму. Головне - музика!

— Як ви ставитеся до таких ідей?
Артур: Фашизм — це одне. Як це можливо в нашій країні — бути фашистом? Сатанізм - це дитячі дурниці, з часом проходить.

— Ну як сказати — дитячі дурниці?
Артур: Просто треба якось людям виділятись. Ось у нас, наприклад, в Мінську, неформальні течії поділяються так: якщо ти не можеш відростити довге волосся, то йдеш у скін-хеди, хоча ті ж самі скін-хеди слухають важку музику, але їх приваблює фашистська атрибутика. Якщо ж ти не скін-хед і не музикант, то подаєшся в байкери, але так як байк собі можуть придбати далеко не всі, то байкерів мало. Зараз у нас широкого розповсюдження набув новий напрямок — всі б'ють «tatoo». Андеграунд же у нас поділяється на три категорії: вищий ешелон, другий ешелон і самий підпільний.

— «Vicious Crusade», звичайно, належить до вищого ешелону?
Артур: Так. Справа в тому, що стара тусовка музикантів вмерла. Після них з'явилась інша, яка проіснувала не більше трьох років. Гурти захворіли на зоряну хворобу й розпалися. Єдиний тільки «Gods Tower» існував та «Ixgumator» трохи ворушився. Так що «Vicious Crusade» з'явився тоді, коли це було потрібно. Якби не вони, то інший схожий гурт, тобто вони заповнили пусту нішу, адже тоді пік «Death»а змінювався на «Black». А «Vicious Crusade» — такий неординарний гурт, який постійно виступає в таких цікавих обоймах, як death-metal, а потім rock-n-roll - класно звучить.
Олексій: Просто ми люди, які давно беруть участь у цьому напрямку.

— А хто пише музику та тексти?
Олексій: Діма — тексти, а музику — ми вдвох, тобто у нас є лідер - такий собі кістяк гурту.

— Скільки всього у вас альбомів?
Артур: Два — «Life that kills« і «UnBroken» та ще один міньйончик. У кінці березня - на початку квітня вийде новий альбом. Будемо влаштовувати грандіозний концерт, присвячений п'ятиліттю гурту в…
Олена: … в Палаці Спорту. Олексій, скажи, як ти вигадав назви для альбомів.
Олексій: Ці ідеї прийшли мені в голову, коли я сидів у туалеті й палив.

— Гурт заробляє гроші на своїй музиці?
Олена: Все, що ми заробляємо…
Олексій: … то все витрачаємо на гурт.

— Тобто ви ще десь працюєте?
Олексій: Ще й як працюємо.
Олена: Усі в нас із вищою освітою.
Олексій: Я, наприклад, програміст.
Артур: Хакер ти у нас.
Олексій: А Діма — спеціаліст з міжнародних відносин.

— Чим займаєтесь у вільний час?
Олексій: Вільного часу немає.
Артур: Взагалі, треба дотримуватися такого девізу життя як sex, drugs, rock-n-roll.
Діма: Я мию весь накоплений посуд, потім прибираю в кімнаті.

— Що читаєте в незаповнений справами час?
Олексій: Діма читає Стівена Кінга — американську попсню.
Олена: Корта Сар.
Артур: Я зараз підсів на середньовічну літературу - Англія 9-12 століття (любовно-еротичні романи).
Діма: Ми любимо з Русланом збиратися брати по пляшці пива й читати газету «Из рук в руки» (білоруська). І там такі цікаві оголошення, що одразу володієш всією інформацією.

— Який був найбільший страх у дитинстві?
Олена: Я боялася смерті, потім перестала.
Олексій: Я теж боявся. Причому отримував дикий кайф від того, що боюся темряви, але все одно йду.
Діма: Я темряви боявся.

— Який концерт вам запам'ятався найбільше?
Олена: Мені більш за все запам'ятався виступ у ляльковому театрі. Все було так казково й водночас душно та тісно. З одного боку ці негативні сторони дуже напружували, але з іншого — така атмосфера єдності! Чудово настроєний звук, гарна гра. Ми ще виступали з усіма атрибутами: шкіряні напульсники, у мене були спеціальні сережки, взагалі, просто чудово.
Олексій: Так. Було приблизно 800 чоловік. У мене навіть є фотографія з цього концерту, де на моєму обличчі посмішка до вух.

— Коли ви виступаєте, ви залишаєтеся самими собою, чи народжується інший образ?
Діма: Насправді, коли я виходжу на сцену, то залишаюся собою, але є щось, що прокидається в мені саме під час виступу. Я на сцені завжди граю горобця, Олексій — сороку, Олена — змію (ніколи не знаю, коли вона виповзе і відповзе).
Олена: Неправда. Все ти знаєш.

— Ви живете в цьому світі чи є якийсь власний?
Діма: Я живу в двох світах: один - це моє повсякденне життя, інший - гурт. Навіть кожна наша пісня - це окремий статевий акт, де є прелюдія, розвиток подій і пік, адже в пісні повинна бути сексуальна енергія.

— Пісня — це секс чи заняття коханням?
Олексій: Дивлячись, в якій як.
Діма: Є брутальні згвалтування, а десь є заняття коханням вперше.

Ось так і закінчилося моє інтерв'ю. Музиканти «Te Deum» і «Vicious Crusade» разом з Каркасом (Віктор Озолін) пішла настроювати апаратуру в «Київську Русь» (місце проведення сейшну). Десь о пів на восьму розпочався концерт. Наш death-doom гурт «Te Deum» показав усю силу киян. «Vicious Crusade» продемонстрував професійність та неординарність білоруської важкої музики. Цікавий факт: Kurt (вокаліст «Te Deum» Костя Єрасов) виступав у класичних штанях та білій сорочці. Діма (вокаліст «Vicious Crusade») - у піджаку та шкіряних штанях. Такий елегантний вигляд вокалістів дуже сподобався оточуючим (особливо жіночій половині).
Концерт пройшов з великим аншлагом. Київська публіка зарядилася великою кількістю енергії до наступного сейшну.
P.S. Віктор Озолін, коли наступний концерт?

Ліна ПАПІТЧЕНКО



«ПЕСНЯ — ЭТО ЗАНЯТИЕ ЛЮБОВЬЮ!»

2 декабря Киев посетила минская команда «Vicious Crusade». Утром они давали интервью на радио «Rocks». С 13:00 до 15:00 участники группы раздавали автографы и фотографировались с желающими в магазине «CORE». Именно там я взяла у них интервью.
Мы разместились в небольшой комнате, кто-то сидел на мягком диване, кто-то — на коробках. Но общение получилось чудесным (на мой взгляд), хотя желающие взять автограф довольно часто отвлекали.

— Скажите, пожалуйста, какой сейчас состав группы, как часто он изменялся, когда основался и при каких обстоятельствах?
Артур (менеджер «Vicious Crusade»): Дмитрий Басик — вокал, гитара; Алексей Вертель — гитара, Алена Горных (чисто сибирская фамилия) — вокал, Сергей Одинец — бас, Алексей Гладыш — ударные.
Алексей (гитара): группа была основана где-то в 1996 году. Сначала я и Дима (вокалист) занимались панково-анархическим проектом с пародией на немецкие экстремальные фашистские тексты — очень прикольно, такой своеобразный гротеск. Сейчас иногда играем такие вещи вдвоем. Потом Дима решил, что надо играть что-нибудь более серьезное.
Артур: Что касается изменений в составе группы, то сегодня в Киеве будет играть наш новый басист — красивый, высокий, сексуальный парень.
Дима: Дело в том, что мы могли выбрать более профессионального басиста, но Маркус такой… Так что сегодня вечером он собирается играть в одном кожаном пиджаке. Кстати, у него такие кожаные трусики… (смеется)
Маркус (Сергей, басист): Что ж ты выдаешь тайны? Это должно было быть сюрпризом для особенной девушки.
Артур: Алена тоже не первая наша вокалистка. Она появилась в 1997 году и сразу дебютировала на таком большом фестивале как EXTREMUM 1997. Вообще, организаторы были весьма удивлены, что все прошло без каких-либо эксцессов. Оказывается, с металлистами можно сотрудничать! Просто перед этим всебелорусским фестивалем там был концерт Ляписа Трубецкого, который сопровождался большим количеством жертв, а после металлистов было всего несколько разбитых бутылок.

— Этот фестиваль существует до сих пор?
Артур: Нет. В 1998 году EXTREMUM должен был собрать приблизительно 5 тысяч человек, т.к. в фестивале принимали участие Польша, Украина, Россия, Прибалтика. Люди ехали из далеких уголков этих стран, но власть испугалась такой масштабной акции, поэтому за неделю фестиваль отменили.

— На каких основаниях?
Артур: Комитет по вопросам религий. У нас все в комитетах. Даже афиши делаются в определенных цветах: желтенький, красный. Стоит повесить брутальную черную афишу, может пройти монашка, увидеть — и все.

— Такая ситуация в Беларуси связана с правлением Лукашенко. Вообще, он устраивает вас как президент?
Руслан (друг «Vicious Crusade»): Знаешь, какой бы власть не была, она никогда не нравилась. Через год у нас будут выборы, но вряд ли кто-то осмелится выставить свою кандидатуру против Лукашенко, т.к. он задавит любые попытки.
Алексей (гитара): В стране общая атмосфера страха. Например, директор клуба боится за свое место или еще за что-нибудь. Лукашенко очень медленно и уверенно возвращает коммунистический дух.
Алена: Концерты запрещаются не столько из-за "батьки" (Лукашенко), сколько по разным религиозным причинам.

— Вас сравнивают с сатанистами?
Артур: Да.
Алексей: Нет. Никто нас не сравнивает, просто руководство очень боится.
Артур: Точнее, не нас сравнивали, а вообще, неформальные концерты. Теперь же люди, которые занимаются концертами, вышли в определенные круги, переговорили — и на самом деле все не так уж трудно. Самое главное, чтобы не неслось никакой идеологии фашизма, сатанизма. Главное — музыка!

— Как вы относитесь к таким идеям?
Артур: Фашизм — это одно. Как же можно в нашей стране быть фашистом? Сатанизм — это детские глупости, со временем проходят.

— Ну как сказать — детские глупости?
Артур: Просто людям нужно как-то выделяться. Вот, например, в Минске, неформальные течения разделяются так: раз ты не можешь отрастить длинные волосы, идешь в скинхеды, хотя те же самые скинхеды слушают тяжелую музыку, но их привлекает фашистская атрибутика. Если же ты не скинхед и не музыкант, то подаешься в байкеры, но поскольку байк может приобрести далеко не каждый, байкеров мало. Теперь у нас широко распространено новое направление — все набивают тату. Андерграунд же у нас делится на три категории: высший эшелон, второй эшелон и самый подпольный.

— «Vicious Crusade», естественно, принадлежит к высшему эшелону?
Артур: Да. Дело в том, что старая тусовка музыкантов отмерла. После нее появилась новая, просуществовавшая не более трех лет. Группы заболели звездной болезнью и распались. Один только «Gods Tower» существовал и «Ixhumator» немного шевелился. Так что «Vicious Crusade» появились тогда, когда это было нужно. Если бы не они, то другая подобная им группа заполонила бы пустую нишу, ведь тогда пик «Death» изменялся на «Black». А «Vicious Crusade» — такая неординарная группа, которая постоянно выступает в таких интересных обоймах, как death-metal, а затем rock-n-roll — классно звучит. Алексей: Просто мы люди, которые давно принимают участие в этом направлении.

— А кто пишет музыку и тексты?
Алексей: Дима — тексты, а музыку — мы вдвоем, то есть у нас есть лидер —своеобразный скелет группы.

— Сколько у вас всего альбомов?
Артур: Два - «Life that kills» и «UnBroken», есть еще один миньончик. В конце марта — в начале апреля выйдет новый альбом. Будем организовывать грандиозный концерт, посвященный пятилетию группы в…
Алена: …во Дворце Спорта. Алексей, расскажи, как ты придумал названия для альбомов.
Алексей: Эти идеи пришли мне в голову, когда я сидел в туалете и курил.

— Группа зарабатывает деньги на своей музыке?
Алена: Все, что мы зарабатываем…
Алексей: … то все тратим на группу.

— То есть вы еще где-то работаете?
Алексей: Еще как работаем.
Алена: Все у нас с высшим образованием.
Алексей: Я, например, программист.
Артур: Хакер ты у нас.
Алексей: А Дима — специалист по международным отношениям.

— Чем занимаетесь в свободное время?
Алексей: Свободного времени нет.
Артур: Вообще, нужно придерживаться такого девиза жизни, как sex, drugs, rock-n-roll.
Дима: Я мою всю скопившуюся посуду, потом убираю в комнате.

— Что читаете в незаполненное делами время?
Алексей: Дима читает Стивена Кинга — американскую попсню.
Алена: Корта Сар
Артур: Я сейчас подсел на средневековую литературу — Англия 9-12 веков (любовно-эротические романы).
Дима: Мы любим с Русланом собираться, брать по бутылке пива и читать газету "Из рук в руки" (белорусская). И там такие интересные объявления, что сразу овладеваешь всей информацией.

— Чего вы больше всего боялись в детстве?
Алена: Я боялась смерти, потом перестала.
Алексей: Я тоже боялся. Причем получал дикий кайф от того, что боюсь темноты, но все равно иду.
Дима: Я темноты боялся.

— Какой концерт вам больше всего запомнился?
Алена: Мне больше всего запомнилось выступление в кукольном театре. Все было так сказочно и в то же время душно и тесно. С одной стороны эти негативные стороны очень напрягали, а с другой — такая атмосфера единства! Отлично отстроенный звук, хорошая игра. Мы еще выступали со всеми атрибутами: кожаные напульсники, у меня были специальные сережки, в общем, просто чудесно.
Алексей: Да. Было приблизительно 800 человек. У меня даже есть фотографии с того концерта, где на моем лице улыбка до ушей.

— Когда вы выступаете, вы остаетесь самими собой или рождается другой образ?
Дима: На самом деле, когда я выхожу на сцену, то остаюсь собой, но есть что-то, что просыпается во мне именно во время выступления. Я на сцене всегда играю воробья, Алексей — сороку, Алена — змею (никогда не знаю, когда она выползет и отползет).
Алена: Неправда. Все ты знаешь.

— Вы живете в этом мире или есть какой-нибудь свой?
Дима: Я живу в двух мирах: один — это моя повседневная жизнь, другой — группа. Даже каждая наша песня — это отдельный половой акт, в котором есть прелюдия, действие и пик, так как в песне должна быть сексуальная энергия.

— Песня — это секс или занятие любовью?
Алексей: В каждой по-разному.
Дима: Есть брутальные изнасилования, а есть занятия любовью впервые.

Вот так и закончилось мое интервью. Музыканты «Te Deum» и «Vicious Crusade» вместе с Каркасом (Виктор Озолин) пошли настраивать аппаратуру в "Киевскую Русь" (место проведения сейшна). Где-то в половину восьмого начался концерт. Наша death-doom группа «Te Deum» показала всю силу киевлян. «Vicious Crusade» продемонстрировали профессионализм и неординарность белорусской тяжелой музыки. Интересный факт: Kurt (вокалист «Te Deum» Костя Ерасов) выступал в классических брюках и белой рубашке. Дима (вокалист «Vicious Crusade») — в пиджаке и кожаных штанах. Такой элегантный внешний вид очень понравился слушателям (особенно женской половине).
Концерт прошел с большим аншлагом. Киевская публика зарядилась большим количеством энергии до следующего сейшна.

Лина ПАПИТЧЕНКО.
http://www.vezha.com.ua/articles/112/